Вівторок, 21.05.2019, 19:34 ··· Адміністрація сайту: ··· +380677569831 ··· dun@at.ua ···Facebook ···
перейти на головну сторінку
Бізнес-каталог Оголошення Новини Коментарі Фото Відео Веб-камери Форум Довідка Реклама
··· Реєстрація ··· ··· Вхід ··· ··· RSS ···
Меню сайту
Меню розділу
Надзвичайні події
Невдоволення та протести
Новини Держадміністрації
Новини Районної ради
Новини Міської ради
Новини Сільських рад
Новини Держслужби з НС
Новини МВС, Прокуратури
Новини Виконавчої служби
Новини Держпродспоживслужби
Новини Соціальних служб
Новини Комунальних служб
Новини Податкової
Новини Пенсійного
Новини Гром. ради при РДА
Правова допомога
ГО "Контроль громади"
Конкретні справи О. Гереги
Свята та урочисті заходи
Вибори та політика
Економіка та розвиток
Міжнародна співпраця
Медицина та здоров'я
Освіта, Культура, Релігія
Про наших людей
Єврореволюція
АТО
Спорт
Сільгосптехніка
Відеоновини ФНБ
Статистика
Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0
Вхід на сайт
Пошук по сайту
 
Головна » 2019 » Березень » 14 » Чи існує альтернатив Петру Порошенку?.
Четвер, 14.03.2019, 13:17
Чи існує альтернатив Петру Порошенку?.

Складається враження, що сьогодні на території як мінімум Дунаєвецької ОТГ альтернативи чинному президенту Петру Олексійовичу Порошенку немає.На його перемогу працюють окремі працівники місцевої державної адміністрації та весь адміністративний ресурс осередків партії Олександра Гереги "За конкретні справи". Партії, яка виконує роль Святого Миколая роздаючи подарунки та функції ремонтної бригади, а тому користується шаленою популярністю у місцевих виборців. Нагадаю, що при президентстві Віктора Януковича Олександр Герега був членом тоді провладної "Партії регіонів". Після втечі Януковича до Росії, Герега покинув її лави, тому у підтримці останнім президента Петра Олексійовича немає нічого дивного. Олександр Герега традиційно підтримує чинну владу.
Якщо ви вже подумали, що це черговий текст про те, який Порошенко поганий тому, що не зупинив війну за кілька днів, не підняв зарплати до рівня країн ЄС чи мова піде про його політичні невдачі і те, як потрібно було зробити на його місці, то хочу вас розчарувати. Бути президентом набагато складніше, ніж уявляти себе ним теоретизуючи на кухні. Припускаю навіть, що можливо Петро Олексійович зробив для цієї країни більше позитивного, ніж його попередники, але є одна тема, яку ще рік-два тому активно обговорювали, а сьогодні про неї майже згадують.
Мова про бізнес Петра Порошенка в Росії, а саме "Липецьку кондитерську фабрику "Рошен". Справа навіть не у тому, що у президента був бізнес в Росії до початку російсько-української війни. Річ у тім, що Липецька фабрика працювала аж до 20 січня 2017 року, тобто майже три роки після того як почалася війна і понад два як Петро Олексійович став президентом. За цих три роки загинули кілька тисяч українських громадян, десятки тисяч пішли добровольцями на фронт, а мільйони пересилали кошти на потреби армії та займалися волонтерством. Президент же продовжував вести в Росії підприємницьку діяльність та із 2013 по 2015 роки Липецька фабрика поповнила російський бюджет на суму майже 330 мільйонів гривень (джерело: стаття журналіста BBC Святослава Хоменка "Липецкая фабрика: сладкий привкус #зрады"). Звертаю вашу увагу, що податки йшли в тому числі на наповнення військового бюджету Росії. Парадоксальна та сюрреалістична ситуація, коли Верховний Головнокомандувач країни, що обороняється має бізнес в країні агресорі. Уявіть собі якби британський прем'єр-міністр Вінстон Черчилль був власником мережі продуктових магазинів у гітлерівській Німеччині у час, коли німецькі літаки бомбардували територію Великої Британії чи колишній президент Грузії Міхеіл Саакашвілі у 2008 році володів рестораном у Москві, який частував москвичів стравами грузинської кухні у період, коли російські війська були на відстані 30 кілометрів від Тбілісі.
В українських реаліях як бачимо подібна практика вважається нормою. Згідно з більшістю соціологічних опитувань Петро Олексійович якщо не фаворит, то точно у трійці найпопулярніших кандидатів. Мільйони виборців готові віддати за нього свій голос, хоча як це стикується зі здоровим глуздом важко пояснити. Як показують результати попередніх президентських виборів здоровий глузд точно не сильна сторона виборців.
У 2010 році громадяни України вибрали собі двічі судимого президента Віктора Януковича в надії, що він наведе порядок. Після того як він навіть порядок, але переважно у власній кишені, революція усунула його від влади. Здавалося, що чотири роки правління президента олігарха вистачить, щоб зрозуміти, що бізнесмен у владі як мінімум відволікатиметься на власний бізнес, а як максимум використовуватиме владу, щоб ще більше примножити власні статки. Всупереч цьому громадяни у 2014 році вибрали собі у президенти успішного бізнесмена в надії, що свої управлінські якості він використає для розвитку країни та можливо не крастиме, бо уже багатий. Крім того завдяки такій логіці по багатьох виборчих округах бізнесмени отримали депутатські мандати, в їх числі і виборчий округ із центром у м. Дунаївці.
Минулі президентські вибори також характеризувались суспільним запитом на "нових" політиків, які ще не встигли попрацювати на високих державних посадах. Сьогодні соціологічні дослідження нам показують, що у тій же трійці лідерів президентських перегонів Юлія Володимирівна Тимошенко, яка приміряє на себе роль "нового" політика зі своєю "Новою Конституцією" і "Новим економічним курсом", що б це не означало. Хоча надіюсь ви пам'ятаєте, що вона вже встигла побувати на посаді прем'єр-міністра за часів президентства Віктора Ющенка. Саме тоді у 2009 році Юлією Володимирівною були підписані відомі газові контракти із прем'єр-міністром Російської Федерації Володимиром Володимировичем Путіним. Я не берусь трактувати умови контрактів, але судова тяганина навколо них точиться до сьогодні і сума претензій російського Газпрому до української сторони 37 мільярдів доларів. Також згадаймо, що прем'єрство Юлії Тимошенко збіглося із початком світової фінансово-економічної кризи у 2008 році. Наслідком якої було падіння ВВП України на 14,8 відсотка, а це один із найгірших світових результатів. В середньому інші країни світу втратили - 2,1% ВВП, що в сім разів менше (стаття: "Велика депресія. Україна"- доктор економічних наук Сергій Кораблін). Також на 60% девальвувалась гривня, а інфляція становила 15,9% у 2008 році і 25,2% у 2009 році. Звичайно було б занадто голослівно звинувачувати у наслідках кризи лише Юлію Володимирівну, але факт залишається фактом, що Уряд із нею на чолі не справився з економічною кризою. Надіятися, що цього разу Юлія Володимирівна покаже себе кращим управлінцем було би досить наївно.
Цього разу на президентських виборах 2019 балотуватиметься 39 кандидатів. Про більшість із них виборці майже нічого не знають тільки тому, що вони не достатньо багаті та не мають підтримки великого бізнесу, а отже не змоги своїми обличчями обклеїти усю країну, викупити ефірний час на телебаченні та рекламу в інтернеті. Альтернатива Порошенку та старим політикам, які довели свою неефективність на практиці є. Кілька хвилин на вивчення біографії інших альтернативних кандидатів це у порівнянні, ніщо, із наступними п'ятьма роками влади недолугого президента.

Громадянин
Категорія: Вибори та політика | Переглядів: 343 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
0   Спам
1-й коментар від Blo, написано 16.03.2019 о 19:32
-Якщо не Порошенко то хто?.
-Зеленський?! Ха.

-Він вже почав,нехай закінчить.

-Коней на переправі не міняють.

-Його ненавидять в Росії,а отже він хороший.

В 2014 році українці сміялися із росіян за те,що вони "тєрпіли" і думають так про свою владу. Сьогодні так думають самі українці.
Вибачте, додавати коментарі можуть лише авторизовані користувачі сайту.
Будь-ласка, зареєструйтесь, або увійдіть на сайт.
РЕЄСТРАЦІЯ / ВХІД
Ділові Дунаївці © 2009-2019

Веснянка
Вікно Плюс