Середа, 13.12.2017, 20:59 ··· Адміністрація сайту: ··· Київстар, Viber: +380 67 7569831 ··· Lifecell: +380 63 2136191 ··· E-mail: dilodun@gmail.com ···
перейти на головну сторінку
Бізнес-каталог Оголошення Новини Коментарі Фото Відео Веб-камери Форум Довідка Реклама
··· Реєстрація ··· ··· Вхід ··· ··· RSS ···
Меню сайту
Меню розділу
Надзвичайні події
Невдоволення та протести
Новини Держадміністрації
Новини Районної ради
Новини Міської ради
Новини Сільських рад
Новини Держслужби з НС
Новини МВС, Прокуратури
Новини Держпродспоживслужби
Новини Соціальних служб
Новини Комунальних служб
Новини Податкової
Новини Пенсійного
Новини Гром. ради при РДА
Правова допомога
ГО "Контроль громади"
Конкретні справи О. Гереги
Свята та урочисті заходи
Вибори та політика
Економіка та розвиток
Міжнародна співпраця
Медицина та здоров'я
Освіта, Культура, Релігія
Про наших людей
Єврореволюція
АТО
Спорт
Сільгосптехніка
Відеоновини ФНБ
Статистика
Онлайн всього: 15
Гостей: 13
Користувачів: 2
Вхід на сайт
Пошук по сайту
 
Головна » 2017 » Жовтень » 9 » Торгівля домашньою сільськогосподарською продукцією: заборонити чи дозволити
Понеділок, 09.10.2017, 09:50
Торгівля домашньою сільськогосподарською продукцією: заборонити чи дозволити

   У XXI ст. глобалізація не оминула практично жодної сторони життя суспільства. Торкнулася вона й основи нашого існування – продуктів харчування. Тому дедалі більшої актуальності набуває тема безпеки харчових продуктів, особливо, враховуючи вступ України до СОТ та підписання Угоди про Асоціацію з ЄС. Через поглиблення інтеграції національного господарства в глобальну економіку постають нові виклики. Зокрема, однією з вимог СОТ є впорядкування торгівлі м’ясною та молочною продукцією на внутрішньому ринку України відповідно до міжнародних стандартів якості.

   На сьогодні в Україні значну роль у забезпеченні населення продуктами харчування відіграють домашні господарства громадян. Практично кожна родина, що мешкає в сільській місцевості, вирощує сільськогосподарських тварин для виробництва тваринницької продукції як для власного споживання, так і для реалізації на агропродовольчих ринках. Так склалося історично, що багато українців віддають перевагу продукції, що вироблена в домашніх умовах – як більш натуральній та екологічно чистій.

   Але існує багато різних хвороб, які можуть передаватися людині через продукти тваринного походження, що вироблені з порушенням санітарних вимог і не пройшли ветеринарно-санітарну експертизу. Тому вітчизняному виробнику необхідно переходити з нинішніх пострадянських стандартів на загальносвітові, а українське законодавство приводити у відповідність до вимог, встановлених СОТ. Аби українці могли споживати якісні та безпечні продукти харчування, українську аграрну продукцію за роки незалежності не раз намагалися наблизити до стандартів СОТ та ЄС.

   Для гармонізації національного законодавства з вимогами СОТ і для поліпшення контролю безпеки реалізованих домашніх м’ясних і молочних продуктів в 2005 р. були внесені зміни до Закону «Про безпечність та якість харчових продуктів» (№ 771 від 23.12.1997 р.), що передбачають заборону реалізації домашнього молока, сиру та м’яса тварин подвірного забою. Зокрема, ст. 33.2 документа забороняла «здійснювати забій парнокопитних та інших копитних, а також забій свійської птиці та кролів в обсягах, що перевищують п’ять голів на день, не на бойні …». У ст. 35.1 ішлося про заборону реалізації необробленого молока та сиру домашнього виробництва і «туш або частин туш парнокопитних та інших копитних подвірного забою на агропродовольчих ринках». Ці положення повинні були вступити в силу 1 січня 2010 р. Але відповідна інфраструктура з забійно-санітарними пунктами та пунктами закупівлі молока не була створена. Принаймні бізнес не виявив зацікавленості в створенні таких пунктів, і держава не стимулювала підприємців до цього. Тому термін реалізації згаданих положень був перенесений на 1 січня 2015 р. згідно із Законом «Про внесення зміни до пункту 1 розділу XI “Прикінцеві положення” Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів” щодо реалізації на агропродовольчих ринках продукції домашнього виробництва та подвірного забою» (№ 1665-VI від 22.10.2009 р.).

   Крім заборони з 1 січня 2015 р. торгувати на ринках необробленим молоком і сиром домашнього виробництва, а також м’ясом, отриманим у результаті подвірного забою, цей Закон також передбачав створення спеціальної держпрограми з організації пунктів закупівлі молока та боєнь для домашніх тварин, і планувалося, що держбюджет щорічно буде виділяти кошти для реалізації цієї програми. Але була підготовлена тільки концепція програми, сам документ так і не розробили, відповідно, фінансування не виділялося.

   З метою наближення українського харчового законодавства до європейського, зокрема, і щодо торгівлі домашніми продуктами, влітку 2014 р. було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів», який набирає чинності 20 вересня 2015 р. Законом передбачено поступовий перехід до нових правил. Так, з 20 вересня 2020 р. продукти тваринного та рослинного походження домашнього виробництва зможуть продаватися на агропродовольчих ринках за умови підтвердження їхньої придатності за результатами досліджень акредитованої лабораторії. З 1 січня 2025 р. продукти, отримані в результаті забою не на бойні, зможуть використовуватись виключно для власного споживання або реалізації на агропромисловому ринку в межах 50 км від місця забою або в області, в якій він здійснений. Поява такої норми – не випадковість, адже у Європі діють лише сертифіковані бійні, а молоко для споживачів виготовляють тільки молочні ферми.

   Вимоги СОТ не позбавлені здорового глузду. Адже при забої тварин у подвір’ях, а також при приготуванні молочної продукції в домашніх умовах дуже складно проконтролювати дотримання всіх санітарно-гігієнічних вимог. Діючий на українських агропродовольчих ринках контроль якості продукції домашнього виробництва не відображає багатьох важливих показників. Практично неможливо проконтролювати і чистоту умов, у яких утримується корова, і чи дійсно господарі дотримується санітарно-гігієнічних норм.

   На посиленому контролі молока від населення наполягає й голова ради директорів Союзу молочних підприємств України В. Чагаровський. На його думку, експрес-дослідження молока в лабораторіях при ринках не можуть виявити деяких мікробіологічних показників, для яких іноді потрібно кілька днів. Проблема не тільки в пунктах збору, а в умовах, у яких селяни доять корів. Нині мінімальні європейські вимоги до якості молока – 400 тис. соматичних клітин і не більше 100 тис. бактеріальних. Отримане шляхом ручного доїння ніколи не матиме таких показників, оскільки умови утримання тварин мають бути майже стерильні, із використанням спеціальних доїльних апаратів із функцією миттєвого охолодження та унеможливленням прямого контакту з повітрям. Комплект такого обладнання доволі дорогий. Дозволити його собі може лише великотоварне виробництво, тоді як ніхто не купуватиме такий прилад, тримаючи дві чи навіть п’ять корів. Єдиний вихід для селян – об’єднання в кооперативи.

   Крім того, існують європейські стандарти з утримання тварин. Звичайні сараї не відповідають європейським нормам, це сприймається як порушення прав тварин і знущання над ними. В Україні при вирощуванні тварини не контролюється використання преміксів, стимуляторів росту і таке інше, а європейські закони чітко це регламентують, бо в першу чергу направлені на захист здоров’я людей. Також проблемою в Україні є стихійні ринки, де торгують небезпечними продуктами.

   У Європі, наприклад, реалізувати м’ясо чи молоко із тротуару неможливо. І не тому, що такого продавця відразу схопить поліція, а тому, що таку продукцію просто ніхто не купить. Там люди дуже обережні й відповідальні щодо цього. Щоправда, Євросоюз запровадив у своє законодавство поняття репутаційної відповідальності та історії безпечного споживання, яку обмежили 25 роками. Наприклад, в Італії є виробник сирів, який працює в антисанітарних умовах у спеціальних підвалах, яким уже понад 300 років. Система його виробництва абсолютно не відповідає загальноприйнятим стандартам, проте ці сири люди їли протягом 300 років і ніхто не труївся. Тому й виробництво не забороняють. Єдине, на що такий виробник не має права – це на продаж продукції за межами свого магазину або локально визначеної території.

   Проблемним в Україні є питання сертифікації виробництва тваринницької продукції та документального підтвердження її безпеки по системі Global CAP. В Україні, так само як і у Європі, мають запроваджуватися дві форми сертифікації. Одна з них передбачає сертифікацію виробництва тваринницької продукції за системою Global CAP. Вона враховує дуже багато аспектів. Зокрема, власник худоби має відповісти на запитання, де він брав корми, які це були корми, чи відповідають вони вимогам щодо безпечності, які містять добавки. І взагалі, якою є система утримання худоби, виробництва молока. Також доведеться розкрити інформацію про те, хто доглядає за худобою. Чи регулярно ці люди проходять медичне обстеження, чи не хворіють на небезпечні хвороби.

   Незважаючи на те що зміни в законодавстві здійснювалися з урахуванням вимог і стандартів Євросоюзу як заходи з просування євроінтеграції в Україні, не було враховано, що українські села не підготовлені до такого повороту подій, а бюджет країни не має вільних коштів для будівлі спеціалізованих пунктів. Якби особисті селянські господарства виробляли 3–5 % тваринницької продукції, то можна було б нехтувати цим питанням. Але вони виробляють 67 % молока і понад 60 % м’яса. Заборонити селянам торгувати власною продукцією без будь-якої альтернативи – значить поставити українське село у ще складніші умови. Україні важливо не знищити свого виробника. Інакше на ринку залишаться тільки імпортні м’ясні та молокопродукти, а низькі торгові тарифи в рамках СОТ та субсидії для європейських фермерів цьому сприятимуть.

   Аналізуючи ситуацію в цілому стверджуємо, що введення заборони на продаж м’яса і молока домашнього виробництва на ринках може створити реальні загрози, зокрема скорочення поголів’я, зменшення продукції, зростання цін, активізація перекупщиків, які скуповуватимуть у людей за безцінь. Крім того, збільшиться кількість неорганізованих ринків збуту продукції, як і відповідних пунктів забою. Щоб мінімізувати ризики від введення таких заборон, потрібно створити необхідну кількість спеціальних забійно-санітарних пунктів або цехів, що працюють в інтересах господарств населення, а також пунктів прийому молока, на яких формувалися б товарні партії молока хорошої якості, що, у свою чергу, дало б змогу заявляти більш високі закупівельні ціни на молоко від господарств населення.

   Як наголошують експерти в аграрній сфері, усі розуміють, що так не може тривати довго і хочемо ми того чи ні, але маємо перейти на нові умови виробництва продуктів харчування. І для того щоб захистити сьогодні селянина, потрібно розвивати кооперативи. Саме наявність кооперативів гарантуватиме добросовісній людині отримання її прибутків, а переробним підприємствам – якісну сировину. Аграріям радять об’єднуватися в кооперативи за профілем (тваринницький, садівничий, переробний тощо) і розв’язувати проблеми самостійно. Зокрема, самим організовувати весь ланцюжок від виробництва і до збуту на ринки або в роздрібні мережі.

   Виробництво якісного молока потребує сучасних доїльних апаратів та іншого дорогого обладнання, і селяни можуть отримати доступ до цих технологій лише завдяки кооперації та допомозі компаній, що переробляють молоко. 10–12 селянських дворів об’єднуються, купують у кредит доїльне обладнання, ємності для зберігання й автоматичного переливу в молоковоз – і питання вирішене.

   Щоб перебудуватися, вважають експерти, треба внести відповідні зміни до чинного законодавства, а також вжити за участю МінАП, місцевих органів влади організаційні заходи щодо роз’яснення змін у державній політиці щодо підтримки одноосібного молочного тваринництва, необхідності його концентрації на кооперативній основі, реалізації в кожному районі спочатку хоча б одного пілотного проекту такого молочного кооперативу. На цьому прикладі показати привабливість такої нової форми господарювання: більш висока ціна на якісне молоко, яке має вироблятися на кооперативних засадах, доплати за рахунок ПДВ від молочних заводів, можливість участі останніх у таких кооперативах тим же обладнанням для доїння і охолодження молока, наданням позичок тощо. Бо дійсно, за таких умов переважна більшість молокопереробних підприємств, апріорі зацікавлених у збереженні та покращенні власної сировинної бази, братиме участь у створенні молочнотоварних кооперативів шляхом надання їм чи то в користування, чи як пайового внеску необхідного обладнання, встановлюватиме із створеними кооперативами взаємовигідні й сталі ділові зв’язки.

   Не обійтися без держдопомоги й у забезпеченні людей системою збуту продукції. Як вихід – створення мережі оптових ринків худоби, позаяк м’ясокомбінати не їздитимуть по селах і не збиратимуть по одиниці. Так, у Данії проблема забою у першу чергу свиней почала вирішуватися ще наприкінці ХІХ ст. Уже в ті часи в цій країні були створені кооперативні забійні пункти, кооперативні пункти збуту худоби. У Німеччині після Другої світової війни нараховувалося близько 500 кооперативних пунктів забою худоби і її колективного збуту. У США працює понад 2 тис. кооперативних боєнь. Американський фермер навіть не думає про те, як йому продати худобу. Він є членом кооперативу, який забирає у нього худобу, забиває її, організовує весь процес логістики. Подібна система запроваджена в Канаді, де члени кооперативу взагалі не мають проблем зі збутом своєї продукції. Вони займаються лише вирощуванням худоби.

   Верховна Рада врегулювала питання реалізації на ринках продукції домашнього виробництва та подвірного забою, прийнявши за основу і в цілому проект закону України «Про внесення змін до Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів” (щодо реалізації на агропродовольчих ринках продукції домашнього виробництва та подвірного забою)» (№ 1499-1 від 18.12.2014 р.), внесений народними депутатами України Т. Кутовим та О. Продан.
Цей законопроект, після підписання його 30 грудня 2014 р. Президентом України П. Порошенком, дає можливість з 1 січня 2015 р. здійснювати реалізацію та обіг необробленого молока й сиру домашнього виробництва, а також туш або частин туш парнокопитних тварин подвірного забою на агропродовольчих ринках після обов’язкового проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи.

   Можливість торгувати м’ясом, необробленим молоком і сиром домашнього виробництва збережеться до 20 вересня 2020 р. Уже після цього наберуть чинності нові правила, передбачені євроінтеграційним харчовим Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів» (№ 1602-VII від 22.07.2014 р.). Закон гармонізує законодавство України із законодавством ЄС у сфері безпечності та якості харчових продуктів, забезпечення високого рівня захисту здоров’я людей та інтересів споживачів, а також створення прозорих умов ведення господарської діяльності, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних харчових продуктів і зменшення їхньої ціни. Також він передбачає уточнення термінології, видів правопорушень та адекватності міри покарання, створення єдиного контролюючого органу в сфері безпечності харчових продуктів, скасування дозвільних документів і процедур, які відсутні в ЄС, запровадження європейських принципів регулювання ГМО, зокрема в частині реєстрації джерел ГМО, а не продуктів, вироблених з них. Чітко прописано принцип, відповідно до якого саме бізнес відповідатиме за всі свої дії й нестиме істотну фінансову відповідальність у разі недотримання вимог безпечності харчових продуктів. Цей Закон передбачає значне послаблення державного втручання в діяльність бізнесу. Але при цьому зберігається баланс. Цим Законом передбачено поступовий перехід до нових правил. Так, з 20 вересня 2020 р. продукти тваринного та рослинного походження домашнього виробництва зможуть продаватися на агропродовольчих ринках за умови підтвердження їхньої придатності за результатами досліджень акредитованої лабораторії. З 1 січня 2025 р. продукти, отримані в результаті забою не на бойні, зможуть використовуватися виключно для власного споживання або реалізації на агропромисловому ринку в межах 50 км від місяця забою.

Дунаєвецьке районне управління ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області
Категорія: Новини Держпродспоживслужби | Переглядів: 78 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Вибачте, додавати коментарі можуть лише авторизовані користувачі сайту.
Будь-ласка, зареєструйтесь, або увійдіть на сайт.
РЕЄСТРАЦІЯ / ВХІД
Ділові Дунаївці © 2009-2017