Субота, 18.11.2017, 04:52 ··· Адміністрація сайту: ··· Київстар, Viber: +380 67 7569831 ··· E-mail: dilodun@gmail.com ···
перейти на головну сторінку
Бізнес-каталог Оголошення Новини Коментарі Фото Відео Веб-камери Форум Довідка Реклама
··· Реєстрація ··· ··· Вхід ··· ··· RSS ···
Меню сайту
Меню розділу
Надзвичайні події
Невдоволення та протести
Новини Держадміністрації
Новини Районної ради
Новини Міської ради
Новини Сільських рад
Новини Держслужби з НС
Новини МВС, Прокуратури
Новини Держпродспоживслужби
Новини Соціальних служб
Новини Комунальних служб
Новини Податкової
Новини Пенсійного
Новини Гром. ради при РДА
Правова допомога
ГО "Контроль громади"
Конкретні справи О. Гереги
Свята та урочисті заходи
Вибори та політика
Економіка та розвиток
Міжнародна співпраця
Медицина та здоров'я
Освіта, Культура, Релігія
Про наших людей
Єврореволюція
АТО
Спорт
Сільгосптехніка
Відеоновини ФНБ
Статистика
Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0
Вхід на сайт
Пошук по сайту
 
Головна » 2017 » Травень » 30 » "Фізрук, Контакт, Лабутени" або як стають москвофілами
Вівторок, 30.05.2017, 10:55
"Фізрук, Контакт, Лабутени" або як стають москвофілами

   У мовному питанні за останній рік було зроблено позитивного більше, ніж за всі 25 років незалежності. Крім квот на радіо Верховною Радою був прийнятий закон про мовні квоти не телебаченні. Очевидно, що квотування це історія слабкості. Саме у зв'язку із тим, що у радянські часи Україна активно русифікувалась, а також те, що порівняно із Росією Україна має менше ресурсів та можливостей для популяризації своєї культури, мови, пропаганди врешті-решт, керівництво країни іде шляхом заборон, а не вільної конкуренції. Слово конкуренція тут підходить найкраще, так як українська культура та мова завжди відчувала загрозу від російської сторони. Гармонійного взаємодоповнення культур, наприклад як у США, на жаль чи на щастя не вийшло. Квоти звичайно позитивний крок для зміни інформаційної атмосфери.

   Важко сказати чи відчувають російськомовні жителі країни утиски у мовному плані зараз, але україномовні відчувають точно. Увімкнувши телевізор чи радіо часто здається, що знаходишся не на Західній Україні, а у якій-небудь Костромі. І якщо від військової зовнішньої окупації країні вдається відбиватись, то для великої частини суспільства (за цифри говорити важко) культурна внутрішня окупація вже відбулась. Найбільш гостро та потворно ця окупація проявляється у тих, хто взагалі не розуміє чому іде війна?. Пояснювати, переконувати чи коментувати таку позицію, гадаю не варто.

   Більш легша її форма, але вона охоплює більш ширші прошарки населення проявляється у любителів російської масової культури. "Фізруки", "Унівєри", серіали про "врачєй" , мелодрами " о любві простой русской дєвушкі" і "мєнтов" є звичними навіть для молодого покоління. У Дунаївцях та інших містах фактично не можливо відвідати бар, кафе чи інший розважальний заклад, щоб не послухати "на лабутенах" чи щось із подібного репертуару. Російська поп-музика лунає із кожної другої-третьої автівки, особливо це стосується місцевих таксистів. Як відомо, про смаки не сперечаються, але справа тут насправді не у смаках, а у дивній закостенілості у російському культурному просторі та культурній залежності від Росії багатьох наших співвітчизників. Хоча вже 25 років рядовому жителю України доступні якісні американські, європейські фільми і серіали, український дубляж, який із кожним роком стає все потужнішим, та й українські музиканти пишуть музику не гіршу російських. Оскільки російський інформаційний вплив на українське суспільство у російсько-українській війні 2014-2017 років є складовою російської агресії, саме тому я називаю такий стан речей внутрішньою окупацією. На жаль, але беручи до уваги ці та інші подібні факти можна зробити висновок, що велика частина суспільства будує не Україну, а таку собі європейську Росію. Росію у якій мавпують Європу, а не конфронтують із нею, от і головна різниця.

   Заборона російських соціальних мереж у сьогоднішній ситуації є логічним кроком. Поширення петицій із вимогою відміни рішення, звинувачення президента у порушенні свободи слова, обхід блокування, вся ця хвиля невдоволення особливо серед української молоді викликає сум та занепокоєння. Війна це завжди обмеження та незручності, деякі із них потрібні заради наближення перемоги. Блокування російських соціальних мереж насправді не суттєве обмеження.

   Десятки тисяч саме в цей момент обмежують себе у сні, їжі та безпеці, стримуючи російську агресію на Сході України. Десяткам щодня відриває кінцівки, вони втрачають зір, а часто і життя. На відміну від нас з вами українські солдати по-справжньому зазнають обмежень та незручностей, пам'ятайте це постійно!

Громадянин
Категорія: Освіта, Культура, Релігія | Переглядів: 445 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Вибачте, додавати коментарі можуть лише авторизовані користувачі сайту.
Будь-ласка, зареєструйтесь, або увійдіть на сайт.
РЕЄСТРАЦІЯ / ВХІД
Ділові Дунаївці © 2009-2017