Четвер, 23.11.2017, 13:08 ··· Адміністрація сайту: ··· Київстар, Viber: +380 67 7569831 ··· E-mail: dilodun@gmail.com ···
перейти на головну сторінку
Бізнес-каталог Оголошення Новини Коментарі Фото Відео Веб-камери Форум Довідка Реклама
··· Реєстрація ··· ··· Вхід ··· ··· RSS ···
Меню сайту
Меню розділу
Надзвичайні події
Невдоволення та протести
Новини Держадміністрації
Новини Районної ради
Новини Міської ради
Новини Сільських рад
Новини Держслужби з НС
Новини МВС, Прокуратури
Новини Держпродспоживслужби
Новини Соціальних служб
Новини Комунальних служб
Новини Податкової
Новини Пенсійного
Новини Гром. ради при РДА
Правова допомога
ГО "Контроль громади"
Конкретні справи О. Гереги
Свята та урочисті заходи
Вибори та політика
Економіка та розвиток
Міжнародна співпраця
Медицина та здоров'я
Освіта, Культура, Релігія
Про наших людей
Єврореволюція
АТО
Спорт
Сільгосптехніка
Відеоновини ФНБ
Статистика
Онлайн всього: 22
Гостей: 19
Користувачів: 3
Вхід на сайт
Пошук по сайту
 
Головна » 2016 » Грудень » 13 » «Любити свою країну – це природно…»
Вівторок, 13.12.2016, 15:49
«Любити свою країну – це природно…»

   А якщо мислити більш глобально, то країна – як мати: коли їй важко чи вона хвора, то ми не кидаємо її, а допомагаємо. І звичайно ж, бути поруч у важку хвилину. Ось так просто пояснив свою громадянську позицію отець Павло (Гончарук), настоятель парафії святого Архангела Михаїла римо-католицької церкви, що в м. Дунаївці.

   Активне волонтерство  в парафії розпочалася ще з часів Майдану. Така діяльність зародилася спонтанно, адже події розгорталися дуже швидко, і прихожани були одностайними в тому, щоб революціонерам в Києві надавати посильну допомогу, адже вони мають багато потреб. А з початком бойових дій  допомоги потребували вже солдати. Спочатку це була допомога одягом і продуктами харчування, згодом -  знадобилися медикаменти. «Так сталося, - розповів о. Павло, - що на передовій знаходились і мої однокласники. Тож вони дали координати людей і батальйонів, з якими ми налагодили співпрацю.  Варто зазначити, що до спільної доброї  справи долучилося дуже багато дунаївчан, і не тільки прихожан нашого костелу».

   Якщо говорити в загальному, то з допомогою і за сприяння отця, прихожан і простих громадян на фронт відправлено більше десятка приладів нічного бачення, які, як відомо, коштують недешево. А також каски, бронежилети, одяг, їжу, предмети гігієни тощо. «Зазвичай ми уточняємо потреби солдат, і потім або формуємо машину на місці, або при невеликих об’ємах відправляємо через «Нову Пошту», - розповів о. Павло. -  Судячи з усього, зараз вітчизняна армія забезпечена значно краще, ніж на початку АТО. Проте поряд з цим у нас є дані, що солдати в деяких батальйони донині не взуті. Також з настанням холодів знову виникла потреба у балаклавах – буквально днями ми вислали понад 50 штук».

   Саме при місцевому костелі і тривала велика волонтерська робота, спрямована на в’язання маскувальних сіток. «Мені дуже приємним і показовим є той факт, що не залишилися осторонь наші діти – їхні щирі і безпосередні малюнки також поїхали за адресою – піднімати бойовий дух наших захисників, - сказав о. Павло. – Я знаю точно, що такими «привітами» солдати дуже дорожать». Також при костелі було проведено лекцію за участю фахівця – психолога-волонтера, котрий розповідав про синдроми стресових розладів, спричинених перебуванням у зоні конфлікту.  Іще один напрямок діяльності отця – керівництво  дієцезіальною місією «Карітас-Спес», що значить «Любов і надія». Їхній центральний офіс знаходиться у Вінниці. Саме там фонд придбав приміщення, де й працюють психологи. За зв'язок з військовими відповідає тамтешній психолог Неля Куцак, вона також і координує допомогу в зону АТО. «Віднедавна, - зазначив о. Павло, - у центрі уваги волонтерів опинилися жителі так званої «сірої зони». Люди там втратили все – вони потребують елементарного: їжі, ліків, одежі. Військові, що контролюють Маріупольський напрямок, розповідають, що в домівках тамтешніх жителів немає електрики, бо в трансформатор втрапив снаряд. Звісно ж, ми не в змозі відремонтувати але ми маємо вдосталь свічок, щоб відправити на потреби наших земляків».

   До  слова, «сірі зони» на Донбасі – це не Україна, але й не «республіки». Це особливий за статусом район бойових дій, де процвітає контрабанда і є невизначеність стосовно майбутнього. Оскільки ці населені пункти є «гарячими» напрямками , то їх населення фактично виїхало в більш безпечні райони. Роль влади, міліції, судів, комунальних служб на цих територіях виконують військові. Про блага цивілізації мешканці цієї "сірої зони" не мріють, майже ні на кого не сподіваються, і виживають самотужки. Життя в таких населених пунктах нібито й існує, але насправді вони перетворені в міста-ізгої. І хоч сьогодні по всьому фронту продовжується режим припинення вогню, але саме ця територія  є найбільш «гарячим» місцем конфлікту. «Тож ми не можемо навіть приблизно уявити, як там живеться тим людям, яким нікуди втікати», - зауважив о. Павло. Тож допомога таким людям зараз – у центрі уваги отця, прихожан і всіх небайдужих людей, які бажають долучитися до загальної справи. Для цього при костелі і організовано пункт збору, який фасують і пакують саме для потреб людей, які того найбільше потребують. «В мене чимало однодумців і помічників, - зізнався о. Павло. – Це не тільки колеги о. Валентин Розгон (м. Дунаївці) і о. Олександр Коцюр (с. Голозубинці). Це також і працівники та служителі нашого костелу Валентин Мазур, Аліна Ніколаєвська, Леся Олійник, котра, до речі, і взяла на себе всі обов’язки по роботі на складі одягу.

   У таких ситуаціях розмежовувати священика і громадянина – марна справа. «Я  в силу свого покликання  маю безпосереднє відношення до людського горя, - вважає отець. -  Відповідаючи за благодійність і милосердя на рівні церкви, я тим самим проявляю і свою позицію громадянина. Я живу на одній землі зі своїми вірянам, а отже, маю бути разом з ними  в важку хвилину, Без цього я був би ніякий громадянин, ані священик».

   Проте найважливішою своєю місією о. Павло вважає саме духовну допомогу – кожен день, починаючи з часів Майдану, в костелі звучить молитва про  мир і спокій  в Україні.

Людмила Весела
Категорія: Про наших людей | Переглядів: 1950 | Рейтинг: 4.4/7
Всього коментарів: 0
Вибачте, додавати коментарі можуть лише авторизовані користувачі сайту.
Будь-ласка, зареєструйтесь, або увійдіть на сайт.
РЕЄСТРАЦІЯ / ВХІД
Ділові Дунаївці © 2009-2017