Неділя, 15.09.2019, 19:03 ··· Адміністрація сайту: ··· +380677569831 ··· dun@at.ua ···Facebook ··· Instagram ··· Twitter ···
перейти на головну сторінку
Бізнес-каталог Оголошення Новини Коментарі Фото Відео Веб-камери Форум Довідка Реклама
··· Реєстрація ··· ··· Вхід ··· ··· RSS ···
Меню сайту
Меню розділу
Надзвичайні події
Невдоволення та протести
Новини Держадміністрації
Новини Районної ради
Новини Міської ради
Новини Сільських рад
Новини Держслужби з НС
Новини МВС, Прокуратури
Новини Виконавчої служби
Новини Держпродспоживслужби
Новини Соціальних служб
Новини Комунальних служб
Новини Податкової
Новини Пенсійного
Новини Гром. ради при РДА
Правова допомога
ГО "Контроль громади"
Конкретні справи О. Гереги
Свята та урочисті заходи
Вибори та політика
Економіка та розвиток
Міжнародна співпраця
Медицина та здоров'я
Освіта, Культура, Релігія
Про наших людей
Єврореволюція
АТО
Спорт
Сільгосптехніка
Відеоновини ФНБ
Статистика
Онлайн всього: 10
Гостей: 10
Користувачів: 0
Вхід на сайт
Пошук по сайту
 
Головна » 2013 » Вересень » 26 » Перші почесні громадяни Дунаєвеччини
Четвер, 26.09.2013, 14:48
Перші почесні громадяни Дунаєвеччини

   Про звання «Почесний громадянин Дунаєвецького району» (витяг з «Положення…»):

   1. Звання «Почесний громадянин Дунаєвецького району» присвоюється мешканцям Дунаєвецького району, уродженцям Дунаєвецького району, які проживають за його межами, іншим громадянам за вагомий внесок у соціально-економічний розвиток Дунаєвецького району, виховання, освіту та охорону здоров’я, культуру та розвиток духовності на Дунаєвеччині, піднесення авторитету району як на державному, так і на міжнародному рівнях, та в знак великої поваги до їх політичної та громадської діяльності.

   5. Звання «Почесний громадянин Дунаєвецького району» присвоюється щорічно не більше ніж трьом особам напередодні відзначення Державних свят (День Незалежності, День Дунаєвецького району тощо).

   Рішенням двадцять дев’ятої президії районної ради від 06.09.2013 року присвоєно звання «Почесний громадянин Дунаєвецького району»  Тадеушу Адамовичу Михайловському, Анатолію Яковичу Глуховському, Михайлу Пилиповичу Черпіті.


   Кажуть, колишніх журналістів не буває. І приклад Тадеуша Адамовича Михайловського – пряме тому підтвердження. Багаторічний редактор районки, «патріарх» дунаєвецької журналістики, як ми, молодші працівники газети, його називаємо,  Тадеуш Адамович, хоча й на пенсії,  -  є нашим постійним дописувачем, але найголовніше -  щирим другом і порадником. Його багаторічний досвід і життєва мудрість, яким із задоволенням ділиться, постійно стають у пригоді  теперішньому поколінню  газетярів. За це колектив «Дунаєвецького вісника» йому щиро вдячний. Скромний і чесний, тактовний і інтелігентний,  Тадеуш Адамович не любить розповідати про себе. Але, гадаємо, земляки таки мусять дізнатися про його досягнення. Бо життя Тадеуша Адамовича – яскравий приклад того, як своїм талантом, працелюбністю та цілеспрямованістю можна досягти неабияких вершин у керівництві та творчості.

   Тадеуш Адамович Михайловський свою трудову діяльність розпочав у редакції районної газети «Ленінським шляхом» у 1951 році. Починаючи з 1961 року і впродовж чверть століття, він був редактором  районної газети. За цей час з числа творчих, самовідданих журналістів та  здібних дописувачів вдалось згуртувати прекрасний колектив, який відзначався умінням порушувати глобальні питання та гострі  проблеми. На шпальтах часопису стали з’являтися більш сміливі виступи журналістів, значно розширилася тематика публікацій і ракурси висвітлення проблем, четверту сторінку заповнили творчі знахідки місцевих літераторів, розповіді про долі людські та цікавинки. Тираж районної газети сягнув за позначку 8 тисяч екземплярів. Помітно зростав авторитет газети. Про значимість редакції, зокрема, говорить і те, що столична газета «Радянська Україна» у передовій статті «Колективний організатор змагання» (№144 за 21 червня 1970 р.) серед кращих місцевих видань згадує дунаєвецький часопис і невдовзі редактора газети Тадеуша Михайловського нагородили  орденом Трудового Червоного Прапора, а районну газету відзначено Почесною грамотою президії Верховної Ради України.

   У 1972 році газета отримала ще одну відзнаку – Почесну Грамоту Українського товариства охорони природи за краще висвітлення проблем довколишнього середовища. У липні 1973 року Тадеуша Адамовича запросили поділитися досвідом роботи на республіканській нараді редакторів. У березні 1976 року «Радянська Україна» знову відзначає дунаївчан серед кращих, рівно через два роки в інформаційному бюлетні «Журналіст України» редактор Тадеуш Михайловський  розповів про методи газетярського пошуку і висвітлення актуальних питань в статті «Знахідки і прогалини». У 1979 році та ж сама «Радянська Україна» пропагує досвід роботи газети  у редакційному клубі «Маяк», а 25 серпня обласна газета «Радянське Поділля» стверджує, що дунаєвецька районка має «своє обличчя».

   5 травня 1978 року Президія правління Спілки журналістів України нагородила газету Почесним дипломом і найвищою відзнакою Спілки — «Золотим пером» - за творчі успіхи. За високу професійну і організаторську діяльність такої ж честі удостоєний її редактор  Тадеуш Михайловський.

   Тадеуш Адамович є ветераном праці, учасником бойових дій у Великій Вітчизняній війні. Нагороджений орденом «Вітчизняної війни» ІІ ст., «За мужність», медаллю «За перемогу у Великій Вітчизняній війні» та багатьма ювілейними медалями. За плідну, творчу працю в районній газеті та на культурно-освітній ниві відзначений численними Почесними грамотами обласних та районних організацій. Обирався делегатом ІІ, ІІІ, ІV, V з’їздів спілки журналістів України.

   На даний час Тадеуш Михайловський очолює раду ветеранів на території Вихрівської сільської ради. На цій важливій ділянці роботи він працює майже 4 роки.

   Тож подальших Вам успіхів, шановний Тадеуше Адамовичу і багато-багато здоров’я та радості!



   Добру славу будь-якого міста чи села роблять її люди – працьовиті, порядні, освічені, авторитетні. Вони своєю щоденною працею повсякчас примножують досягнення і здобутки, успішно реалізовуючи покладені на них завдання. Такою помітною особистістю нашого міста завжди був і залишається Микола Пилипович Черпіта.

   Він розпочав свою трудову діяльність у 1945 році – кредитним інспектором Дунаєвецького відділення Держбанку, у 1947–1949 роках працював помічником бухгалтера громадського харчування райспоживспілки. А у 1949 році його призвали в армію. Служив на одному з кораблів Балтійського флоту, де став відмінником бойової підготовки.

   З 1954-го по 1956-ий займав посаду начальника секретної частини в райвійськкоматі, з 1956 по 1967 рік був інструктором Дунаєвецького райкому партії. Закінчив на «відмінно» вищу партійну школу. За рекомендацією райкому партії у 1967-1968 роках працює начальником лабораторії НОТ Дунаєвецької суконної фабрики.

   У листопаді 1968 року Миколу Черпіту обирають заступником голови Дунаєвецького райвиконкому. На цій посаді він перебував 19 років (1968-1987 рр.) Тут сповна відкрився його талант керівника районного масштабу.

   Особливо це відчувалося в період підготовки до Московської Олімпіади-80. У 1979 Микола Пилипович був призначений головою районного оргкомітету Олімпіади-80, до складу якого увійшло 15 найбільш авторитетних керівників відповідних підрозділів. Саме тоді був підготовлений і затверджений комплексний план з благоустрою об’єктів Олімпійської магістралі, який нараховував понад 40 головних заходів. Всі заходи були достроково виконані, і в  цьому чи не найбільша заслуга голови оргкомітету. Район отримав тоді відмінну оцінку за підготовку і проведення Олімпіади-80.

   На посаді заступника голови Микола Черпіта значну увагу приділяв соціально-культурному будівництву. В місті Дунаївці майже всі багатоповерхові будинки, середні школи, будинок побуту, ресторан, кінотеатр, окремі приміщення районної лікарні, а також будинки культури, побутові майстерні в селах побудовані за сприяння і під контролем Миколи Пилиповича. За пропозицією райкому партії Миколу Черпіту призначають керуючим, старшим інспектором Дунаєвецького відділення Ощадбанку. Черпіта Микола Пилипович знову продемонстрував свої високі організаторські здібності та талант керівника, навівши лад у цілій установі. На цій посаді він працював 8 років.

   У листопаді 1995 року на пленумі ветеранів району його одноголосно обрали головою районної ради ветеранів. Тут ще більше зріс авторитет Миколи Пилиповича. До нього щоденно зверталися ветерани зі своїми наболілими питаннями. Кожного відвідувача голова ради ветеранів уважно вислуховував і намагався допомогти. Його чуйність і щирість запам’ятав не один ветеран. Ця копітка робота голови продовжувалася протягом 15-ти років.

   М.Черпіта має неспокійну вдачу, яка не дозволяє йому засиджуватись без діла. І хоча він зараз на заслуженому відпочинку, але, як завжди, цікавиться діяльністю ради і є почесним головою і членом президії районної ради ветеранів війни і праці.



   Доля подарувала Анатолію Глуховському можливість стати будівничим нової незалежної України і стояти біля витоків сучасного  державотворення. Він, як представник частини громади Поділля – депутат Верховної Ради України - заклав перші цеглини у законодавчий фундамент країни і сприяв її соціально-економічному розвитку, попри усі труднощі перших років незалежності. Також доля дала йому шанс долучитися до розбудови Дунаєвеччини та зробити значний особистий внесок у справу розвитку місцевого самоврядування. Але, щоб досягнути цього, у долі Анатолія Глуховського були роки становлення і сходження, його власний "університет життя”. Якими ж були вони, ті "сходини” для Анатолія Яковича?

   Анатолій Якович Глуховський народився 18 червня 1946 року у мальовничому і старовинному селі Миньківці. Свою трудову діяльність розпочав з посади кочегара у рідному селі. Після закінчення Миньковецької середньої школи  навчався на загальнотехнічному факультеті Київського автодорожнього інституту. А з 1968 по 1971 рр. - студент Львівського політехнічного інституту.

   Проходив службу в лавах Радянської Армії Прикарпатського військового округу (1972-1974 рр.).

   Протягом 1974 - 1984 рр. Анатолій Якович працював головним інженером колективного господарства "Росія” с.Міцівці, головним інженером, керуючим Дунаєвецького районного об’єднання "Сільгосптехніка”.

   У 1984-му був обраний головою виконкому Дунаєвецької районної Ради народних депутатів.

   Упродовж 1994 -1995 рр. очолював комітет економіки Дунаєвецького райвиконкому, з 1995 року - директор ТзОВ "Колос”.

   Анатолій Глуховський обирався депутатом районної і обласної рад. У 1990-1994 роках - депутат Верховної Ради УРСР 12 скликання та Верховної Ради України 1-го скликання. Він є автором і співавтором низки законодавчих актів незалежної України. Громада Дунаєвеччини неодноразово довіряла Анатолію Яковичу мандат депутата районної та обласної рад.

   У період з 2006 по 2010 рік Анатолій Глуховський виконував обов’язки голови Дунаєвецької районної ради V скликання.

   На даний час, перебуваючи на заслуженому відпочинку, Анатолій Глуховський цікавиться долею рідної Дунаєвеччини, радіє здобуткам земляків.

   Саме зважуючи на активну громадську позицію, значний вклад Анатолія Глуховського у соціально-економічну розбудову Дунаєвеччини, Хмельниччини та України, він удостоєний високої відзнаки – Почесний громадянин Дунаєвецького району.

Категорія: Про наших людей | Переглядів: 978 | Рейтинг: 4.0/2
Всього коментарів: 0
Вибачте, додавати коментарі можуть лише авторизовані користувачі сайту.
Будь-ласка, зареєструйтесь, або увійдіть на сайт.
РЕЄСТРАЦІЯ / ВХІД
Ділові Дунаївці © 2009-2019

Веснянка
Вікно Плюс