Неділя, 15.09.2019, 19:53 ··· Адміністрація сайту: ··· +380677569831 ··· dun@at.ua ···Facebook ··· Instagram ··· Twitter ···
перейти на головну сторінку
Бізнес-каталог Оголошення Новини Коментарі Фото Відео Веб-камери Форум Довідка Реклама
··· Реєстрація ··· ··· Вхід ··· ··· RSS ···
Меню сайту
Меню розділу
Надзвичайні події
Невдоволення та протести
Новини Держадміністрації
Новини Районної ради
Новини Міської ради
Новини Сільських рад
Новини Держслужби з НС
Новини МВС, Прокуратури
Новини Виконавчої служби
Новини Держпродспоживслужби
Новини Соціальних служб
Новини Комунальних служб
Новини Податкової
Новини Пенсійного
Новини Гром. ради при РДА
Правова допомога
ГО "Контроль громади"
Конкретні справи О. Гереги
Свята та урочисті заходи
Вибори та політика
Економіка та розвиток
Міжнародна співпраця
Медицина та здоров'я
Освіта, Культура, Релігія
Про наших людей
Єврореволюція
АТО
Спорт
Сільгосптехніка
Відеоновини ФНБ
Статистика
Онлайн всього: 7
Гостей: 7
Користувачів: 0
Вхід на сайт
Пошук по сайту
 
Головна » 2013 » Лютий » 7 » Шанс є завжди – головне його не втратити
Четвер, 07.02.2013, 15:52
Шанс є завжди – головне його не втратити

   Бог дає людині рівно стільки, скільки вона здатна витримати. І ніц не більше, не менше. Але кожна біда пече по своєму, особливо ж, коли здається, що їй не видно кінця - краю. Дунаївчанка Людмила Зінзюк , як ніхто інший добре це знає, адже того, що випало на її долю, не побажаєш й лютому ворогу. Бо серце матері нестримно болить за свою дитину. Завжди і повсякчас.

    Разом з чоловіком Валерієм вони чекали на малюка. Про щось мріяли, складали якісь плани - життя тільки починалось. А тут ще й така жадана радість – незабаром стануть мамою і татом. З появою Костика усе змінилось, світ ніби в одну мить перевернувся з ніг на голову. І хоч вагітність минала більш – менш нормально, на подібний вердикт ніхто не міг сподіватись. Паталогія. Лише від одного цього слова стає моторошно, а що вже казати про усе інше з чим довелося зіткнутися молодій матері. Свій перший подих Костик не зміг зробити самостійно, лікарі його одразу ж забрали. Повідомили, що в дитини відсутня половинка носика. Сльози, хвилювання, розпач, тривога і відчай…

   Та рідня не опустила рук: збирали кошти на лікування, не дивлячись на те, що значних статків ні в кого не було.
- Усі гроші, що мали розійшлись настільки швидко, що не віриться, - згадує Людмила Михайлівна. – Спродали все, що можна продати, але це крапля в морі.

   Брались підтримати Костика і в Хмельницькому, і в ОХМАТДИТі. Там йому зробили трахеостому (штучно створений отвір у дихальному горлі, в якому знаходиться спеціальна трубка). Шансів на повноцінне одужання ніхто не гарантував, до того ж без операції в такому складному випадку не обійтись. Пояснити причину недуги дитини так само ніхто не зміг. З генетикою ж, як виявилося, усе гаразд. Стверджувати, що це сталось через шкідливе виробництво, яке знаходиться неподалік будинку Людмили, теж не має остаточних підстав. Хоча люди не раз скаржаться на погане самопочуття та хворіють.

   З миру по нитці

   - Ніколи не думала, що прийдеться просити гроші, - зізнається Людмила. – Це настільки соромно, що немає слів. Але вкрай потрібно для моєї дитини, від цього залежить її життя. Більш за все хочу, щоб синочок став повноцінною дитиною і разом з ровесниками пішов в дитячий садочок, до школи, аби все у нього склалось добре. Саме через це мусила звертатись і на телебачення, і до всіх небайдужих, хто може хоч чимось допомогти. Буває питають, навіщо це тобі, адже потім дитину усі знатимуть, нічого доброго з цього не вийде. Але біда змушує стукати в усі двері.
В ОХМАТДИТі пояснили, що треба чекати, поки дитині не виповниться п’ять років, до цього не можна нічого робити. З таким діагнозом Костик єдиний в Україні і знайти лікаря, який би взявся його оперувати не просто. Не надто довіряючи вітчизняній медицині, родина вирішила, що ліпше шукати фахівців за кордоном.

    Усе вирішив телефонний дзвінок. Незнайомка, яка представилась Катею Боркут, запропонувала допомогти з перекладом документації, а незабаром підказала й клініку, куди можна звернутись. Згодом родина познайомилась з Людмилою Кранц, котра виступила в ролі перекладача. І не лише. Ця чуйна жінка прийняла дунаївчан в себе вдома, не дала їм розгубитись в чужій країні, які вперше були за кордоном.

   Парк, що пахне лісом

    У жовтні маленького Костика пролікували в одній з німецьких клінік у Мюнхені.
- Відтоді моя дитина змінилась просто на очах, - каже пані Людмила. – Тепер синочок може висловлювати свої бажання, думки, а раніше не міг видавати ніяких звуків і поводився дуже спокійно. Костик став набагато енергійнішим, не всидить довго на одному місці, розумово він досить добре розвивається. В червні нам виповниться три рочки.

   Про Німеччину залишились найкращі враження. Там у людей зовсім інше мислення, погляди на життя. Аби не забруднювати навколишнє середовище навіть не будують величезних будинків. Поряд з клінікою, де перебувала родина Зінзюків, знаходиться парк.
- Настільки гарно, усе доглянуто, а повітря пахне справжнім лісом, - згадує жінка. – Дітки залюбки гуляли в парку, тоді саме була осінь - картина незабутня.

   Родина від усієї душі завдячує професору Олександру Берхаузу, який оперував хлопчика. Крім того, батьки вдячні усім небайдужим, хто відгукнувся і посприяв з коштами, завдяки чому вдалося зібрати необхідну суму для операції.
- Велике спасибі Тетяні Будник, кумі Оксані Хмарі, Василю Гандзюку, магазинам «Лілія» та «Добряна», рідним, друзям, нашим батькам, - не стримуючи сліз каже Людмила. – Бувало й таке, що люди просто на вулиці давали мені гроші, і не знаю від чого більше стискалось серце - від безвиході чи від розуміння того, що в світі ще не перевелись чуйні душі. Дякую телевізійним каналам – Першому Національному, ТВІ, «Надзвичайним новинам», усім людям, усій Україні, за те, що збирали кошти для Костика, нехай вас Бог благословить, а ваша поміч повернеться сторицею.

   Завжди є надія

    Людмила та Валерій вірять, що з їхніх нім синочком усе буде добре. Мають певність у цьому і лікарі. Щоправда, потрібен ще не один курс лікування. А це знову ж таки, чималі кошти. Розраховувати на власні сили родина просто не в змозі. Он більше місяця Людмила з Костиком жили вдвох – чоловік та батьки мусили їхати на заробітки. З хати не дуже і вийдеш – хлопчику не можна перебувати на морозі, а як прихворіє, то доводиться брати в аптеці цілий пакунок ліків. Часом сусіди купували хліб, хоч таким чином підтримуючи цю родину.

    Людмилі лише 28 років, від пережитого вже й волосся сивіє, але вона мусить триматись заради своєї кровиночки. І найбільше просить Бога, щоб дарував їм здоров'ячка, просить помолитись за її дитину і тих, хто хотів би чимось допомогти. Молитва має велику силу. Сподівається, що не забуде про свою обіцянку й меценат, а нині депутат Верховної Ради Олександр Герега, котрий знає про їхню проблему.
- Мрію подарувати Костику сестричку, - зізнається Людмила, - але часом вже й не знаю як жити далі. Чи перебратись до свекрухи в Хотин, чи продати хату - найбільше боюсь аби подібне не повторилось. Весь час перебувати між життям і смертю просто нестерпно.
Через ваду носика в Костика, одне очко менше, слабкий імунітет… Але є шанс на його одужання, тепер головне – його не втратити.
Банківські реквізити для зарахування коштів:

Отимувач: ПАТ КБ «Приватбанк»

Рахунок 29244825509100 МФО 305299
Код ЄДРПОУ 14360570
Призначення платежу: Зізнюк Людмила Михайлівна
Опис платежу: ІПН для зарахування на картку і номер 6762462053106453
Телефон матері: 097 942 86 64
Оксана Іванець.
На фото: Людмила Зінзюк з сином в німецькій клініці.

Категорія: Про наших людей | Переглядів: 956 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Вибачте, додавати коментарі можуть лише авторизовані користувачі сайту.
Будь-ласка, зареєструйтесь, або увійдіть на сайт.
РЕЄСТРАЦІЯ / ВХІД
Ділові Дунаївці © 2009-2019

Веснянка
Вікно Плюс