Неділя, 22.09.2019, 00:34 ··· Адміністрація сайту: ··· +380677569831 ··· dun@at.ua ···Facebook ··· Instagram ··· Twitter ···
перейти на головну сторінку
Бізнес-каталог Оголошення Новини Коментарі Фото Відео Веб-камери Форум Довідка Реклама
··· Реєстрація ··· ··· Вхід ··· ··· RSS ···
Меню сайту
Меню розділу
Надзвичайні події
Невдоволення та протести
Новини Держадміністрації
Новини Районної ради
Новини Міської ради
Новини Сільських рад
Новини Держслужби з НС
Новини МВС, Прокуратури
Новини Виконавчої служби
Новини Держпродспоживслужби
Новини Соціальних служб
Новини Комунальних служб
Новини Податкової
Новини Пенсійного
Новини Гром. ради при РДА
Правова допомога
ГО "Контроль громади"
Конкретні справи О. Гереги
Свята та урочисті заходи
Вибори та політика
Економіка та розвиток
Міжнародна співпраця
Медицина та здоров'я
Освіта, Культура, Релігія
Про наших людей
Єврореволюція
АТО
Спорт
Сільгосптехніка
Відеоновини ФНБ
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вхід на сайт
Пошук по сайту
 
Головна » 2010 » Серпень » 26 » Визначальним у сьогоденні є консолідація і патріотизм
Четвер, 26.08.2010, 18:27
Визначальним у сьогоденні є консолідація і патріотизм

   Минулого тижня сесією районної ради було прийнято рішення про підняття клопотання перед Хмельницькою облдержадміністрацією про присвоєння Почесної відзнаки «За заслуги перед Хмельниччиною» відомому на Дунаєвеччині громадсько-політичному діячеві та досвідченому господарникові Володимиру Степановичу Грабовському. Дану пропозицію активно підтримали всі депутати.
   Попри весь насичений і розписаний по хвилинах робочий графік, Володимир Степанович погодився зустрітися з кореспондентом «ДВ» і дати інтерв’ю нашій газеті. А зважаючи на те, що наша розмова відбулась напередодні Дня Незалежності України, певна частина питань стосувалась не лише життєвого шляху співрозмовника, а й бачення минулого і майбутнього нашого краю і країни.

   Наша довідка. Грабовський Володимир Степанович народився 21 березня 1949 року в с. Червоне Тернопільської області. Закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу, за фахом – інженер-механік. Трудову діяльність розпочав у 1971 році. Працював інженером-конструктором Івано-Франківського приладобудівного заводу.
   У 1973-75 рр. – старший інженер планово-виробничого відділу Дунаєвецького арматурного заводу. Упродовж 1975-85 рр. – на комсомольській і партійній роботі: ІІ секретар РК ЛКСМУ, інструктор промислово-транспортного відділу РК КПУ, завідувач промислово-транспортним відділом РК КПУ.
   З 1985 по 2000 рік - директор Дунаєвецького арматурного заводу. Використовуючи свій професійний та інтелектуальний рівень, Володимир Степанович спрямовував роботу підлеглих на ефективну взаємодію всіх структурних підрозділів, направляв їх діяльність на виробництво якісної продукції, досягнення позитивних економічних результатів.
   З 2000 року – начальник управління статистики у Дунаєвецькому районі.
   В.С.Грабовський неодноразово нагороджувався грамотами облдержадміністрації, а в 2004 році - Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
   Понад 30 років обирався депутатом районної ради.

   - Володимире Степановичу, Ваш життєвий шлях доволі непростий: від інженера-конструктора до директора одного з потужних підприємств Поділля – ВАТ «Дунаєвецький арматурний завод». Як Ви вважаєте: які віхи найбільш важливі у вашій біографії, і яка риса характеру стала при цьому в нагоді?
   - Відповісти однозначно на першу половину питання доволі складно, бо всі етапи трудової діяльності, на мою думку, були важливими у становленні будь-якої людини. Втім, однією з головних, мабуть, є студентський період. Інколи, коли випадає можливість зустрітися з одногрупниками Івано-Франківського Національного технічного університету і дізнатись, що хтось із друзів став професором, хтось – міністром, а більша частина є доцентами «вишів», я з великою вдячністю згадую викладачів, які зуміли передати нам свої знання і досвід. А наставниками були досить відомі не лише в українських навчальних закладах, але й знані у Краківському і Віденському університетах учені. За їх науку, якою керуємось усе життя – низький їм уклін.
   Що ж до другої половини питання, то зазначу – саме глибокі знання, працездатність і вміння вирішувати нагальні проблеми чітко і професійно є визначальними рисами успішних керівників. Але в жодному разі це не повинно відбуватись наобум чи поспіхом.
   - Упродовж 30 років Ви обирались депутатом районної ради. 15 років працювали на посаді директора арматурного заводу. Що визначального було за цей період?
   - Протягом 1985-2000 років основні фонди арматурного заводу нам вдалось збільшити з 3,5 до 13,5 млн. гривень. Введено в дію адміністративно-побутовий корпус, що надав центральній площі міста сучасного вигляду. Здано в експлуатацію комплекс складських приміщень вартістю 1,5 млн. крб. Модернізовано ливарний цех із установкою нового обладнання. Ми одними з перших в Україні виготовили вагранки з мокрими фільтрами для виплавки чавуну, що на порядок зменшило рівень шкідливих викидів. Впроваджено верстати з числовим програмним управлінням і було випущено майже один мільйон чавунних засувок для промислових потреб. Було відкрито їдальню на 150 місць. Завдяки депутатському мандату і підтримці однодумців з районної ради, нам вдалось добитись виділення коштів для будівництва 100-квартирного будинку по вулиці Шевченка, 4-квартирного – по вул. Першого Травня і ще одного будинку, де розташований РАГС. За нашої ініціативи у райцентрі з’явився дитячий садок № 7 на 160 місць, магазин «Оптика», літній кінотеатр, а також гастроном, де в даний час розташовані відділення банку «Аваль» та «Гуртовня». Ми постійно намагались надавати посильну допомогу людям, незважаючи на їх соціальний статус чи релігійні переконання.
   - Якщо провести межу «до» і «після» здобуття Україною незалежності, у чому Ви вбачаєте відмінності?
   - Упродовж 70-80-х років я мав можливість відвідати всі країни Східної Європи і регіони колишнього СРСР – від Риги до Баку. У мене була змога порівняти і співставити життя «у них» і «у нас», відчути ті незворотні процеси, які згодом призвели до розпаду Радянського Союзу і країн соціалістичного табору. І цих причин досить багато: від історичних передумов до національних менталітетів. Втім, якщо порівнювати Україну у складі СРСР та Україну суверенну, то варто акцентувати увагу на те, що Радянський Союз був тоталітарною державою з великими геополітичними інтересами, які не завжди співпадали з прагненнями і надіями людей. Сьогодні ж наша країна змогла зосередитись на своїх внутрішніх питаннях: економічних, соціальних, етнокультурних, внутрішньополітичних тощо. Переконаний, що, як і в перші роки незалежності, для України є важливою проблема консолідації: політичної і громадської. І консолідуючі цілі мають бути не облудними, а чіткими і зрозумілими не тільки для громадян України. Те саме стосується і місцевого самоуправління: різнобій політичних інтересів під час вирішення важливих питань у житті району не повинен впливати на рішення. Досягнення були б значно більшими, в т.ч. і на Дунаєвеччині, якби політика не роз’єднувала людей. Саме це зводить нанівець наші прагнення ,і тому ми значно відстаємо економічно від представників інших пострадянських республік.
   - Володимире Степановичу, а що Ви могли б побажати тим, хто зростає разом з незалежною Україною і кому доведеться продовжувати творити нашу державу?
   - Найголовніше: любити свою Батьківщину. Працювати і жити на її користь. Не відчувати, а по-справжньому бути українцем, громадянином України. А також бути патріотом свого краю.
   - Дякую за щиру розмову!
   Зі святом!

Володимир ОЛІФЕР
Категорія: Про наших людей | Переглядів: 979 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 2
0   Спам
1-й коментар від Валерій, написано 26.08.2010 о 22:16
Все пізнається в порівнянні.
0   Спам
2-й коментар від kost4, написано 29.08.2010 о 18:22
и где же этот арматурный завод?!, почему же он стал банкротом и потом был продан, в этом заслуга этого деятеля?!
Вибачте, додавати коментарі можуть лише авторизовані користувачі сайту.
Будь-ласка, зареєструйтесь, або увійдіть на сайт.
РЕЄСТРАЦІЯ / ВХІД
Ділові Дунаївці © 2009-2019

Веснянка
Вікно Плюс