Субота, 10.12.2016, 12:42 ··· Адміністрація сайту: ··· Київстар, Viber: +380 67 7569831 ··· Lifecell: +380 63 2909601 ··· E-mail: dun@at.ua
перейти на головну сторінку
Бізнес-каталог Оголошення Новини Коментарі Фото Відео Веб-камери Форум Довідка Реклама
··· Реєстрація ··· ··· Вхід ··· ··· RSS ···
Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Ser_Gabriel 
Форум » Спілкування на вільні теми » Історія та історичні події » Казка про чорного козака
Казка про чорного козака
СергійДата: Неділя, 06.06.2010, 08:07 | Сообщение # 1
Користувач
Повідомлень: 1559
Offline
Групою ентузіастів без державної підтримки почав зніматися фільм "Казка про чорного козака", на мою думку дуже важлива ініціатива для вищеописаної теми. Тим паче рідна, не конфліктна, піднімає дух нації.
"Казка про чорного козака" – це екранізація байки знаного вигадника та оповідача Лірника Сашка та дивна українська містична любовна героїчна історія.
"Казка про Чорного Козака" – це така історія надзвичайна. Це – містична історія. У могилі поховані козаки загиблі, і один може вночі вставати, і він закохався у живу людину, а вона також закохалася в нього (вдова з дитиною). І він їх потім врятував, а сам був під страшним закляттям... Ну, я не хочу фільм розказувать. Це така собі містична казка. Але вона саме українська і не схожа на казки інших народів", – з інтервью BBC Владислава Чабанюка (режиссер фільму)

Автор ідеї: Сашко Лірник
Режисер: Владислав Чабанюк
Оператори: Істан Розумний, Сергій Тахмазов, Сергій Стефан, Анатолій Кузьменко, Олександр Кришталович
Композитор: Іван Завада (Австралія)
Музика: Тарас Компаніченко, Кому Вниз, Гуляйгород, Даха-Браха, Гайдамаки
Продюсер: Ольга Годованець
Фільм створюється народною аматорською кіностудією "Мальва", село Легедзине, Черкаська область, та незалежним гуртом друзів з Києва, а також США, Канади, Австралії, Франції та Німеччини. Одним з партнерів є компанія Bohush Communications.
Майбутнє фільму: розповсюдження і презентація по школах, участь у вітчизняних та міжнародних фестивалях незалежного кіно.
Фільм буде перекладено на: англійську, російську, польську, французьку, німецьку мови.
Кіно буде записано на DVD-носії та розповсюджено серед загальноосвітніх шкіл по Україні, як ілюстраційний матеріал для уроків історії та літератури
Зараз відзнято 60% фільму і необхідна підтримка для закінчення фільму.



Просто Сергій


Відредагував Сергій - Неділя, 06.06.2010, 08:09
 
СергійДата: Неділя, 06.06.2010, 08:15 | Сообщение # 2
Користувач
Повідомлень: 1559
Offline
Владислав Чабанюк знімає ”Казку про Чорного козака”
Над урвищем між селами Легедзине й Тальянки щосили мекає коза, прив’язана до абрикоси. Поряд — зо 20 дорогих автомобілів. Нижче гурт людей. Тут режисер-аматор Тальнівського району 43-річний Владислав Чабанюк знімає фільм ”Казка про Чорного козака”.
— Коза мекає недаремно, — каже Владислав. — Сьогодні увечері її заріжуть. За сценарієм татарин, зарізавши козу, в припадку лютої радощі розчісує масними руками коси найкрасивішої дівчини-полонянки. Так він радіє з приводу захоплення ясиру.
За сценарієм татарин мав зарізати барана, але за нього господарі запросили 800 грн. Режисер вирішив купити козу. Вона обійшлася в 150. Бюджет фільму становить 62 тис. грн. Назбирали лише п’яту частину.
— Голови колгоспів обіцяли допомогти, але соняшник та пшениця різко подешевшали, й вони лише руками розводять, — каже 44-річний легедзянин Микола Кулик. Він шукає гроші на фільм. — А за день оренди професійної камери треба дати 300 доларів.
Сценарій ”Казки” написав київський письменник Сашко Лірник (Олександр Власюк). Події відбуваються в ХVII ст. в селі Сабадаш під Жашковом. Козацька вдова Ганна помічає, що вночі хтось став допомагати по господарству. Підстерігши, вона бачить козака, вбраного в чорне. Закохується в нього, але дізнається про страшну історію. Козак проклятий сотником за те, що заснув на чатах. Козацьку сотню вирізали татари, він один урятувався. Тепер лише вночі може вийти зі спільної могили, щоб допомогти людям. Якщо запізниться до сходу сонця — залишиться там назавжди.
— Коли на Сабадаш напали бусурмани й погнали Ганну на Крим, уночі їх атакував Чорний козак і бився з ними до сходу сонця, — розповідає Сашко. Він одягнений татарським сотником. Пасма довгого сивого волосся заплутуються за шолом.
— Козак навіть не повернувся назад у могилу. Але коли переміг, дізнався, що прокляття більше не діє. Він стає вільним й одружується з Ганною.
Владислав Чабанюк запросив на зйомки професійних гримерів та звукорежисерів. Головні ролі дісталися його київським друзям та знайомим. Татар зіграли активісти історичного клубу ”Росичі”. У ролі мурзи — 46-річна американка Наомі Умань, яка переїхала жити в Україну. Ганну зіграла київська артистка 24-річна Марина Юрчак. Чорного козака — 44-річний Василь Середенко.
— Я шьол по вулиці. Віжу — багато людей зібралося, — розповідає 29-річний вірменин Місак Аракелян. — Міне гукнули і я согласився. Тепер я татарін.
Місак приїхав у гості до брата Вазгена, який живе у Вишнополі. Натомість два дні поспіль знімався в кіно.
— Аби гроші платіль, — сміється. Каже, що його запросили, бо має бороду.
Усі татари у фільмі мають кольчуги. Вони важать до 10 кг, ще 5 — шолом.
— Мою кольчугу зробили вручну в Індії, — хвалиться керівник клубу ”Росичі” киянин Росланд. Він не називає справжнє ім’я. — Робота стоїть копійки, а за пересилку заплатив майже 150 доларів.
На початку зйомок об шолом Сашка Лірника розбивають на щастя тарілку з написом ”Казка про Чорного козака”. До вечора знімають епізод із ночівлею захоплених українців.
Наступного дня — батальні сцени. Наомі Умань закопують у яму. Залишають на поверхні тільки голову. Поруч стоїть Чорний козак. Яму обкладають дерном, а шию Наомі вимащують червоною фарбою. Здається, ніби голова відрубана. Очі наказують тримати розплющеними. Коли включають софіти, у Наомі течуть сльози. Роблять кілька невдалих дублів.
— Здесь очшень холодно, — скаржиться американка. Зрештою сцену знімають і Наомі відкопують.
У перерві артистам приносять сосиски на сніданок. Козаки насміхаються з татар:
— Що це за правовірні, які свинину їдять?
— Це не свинина, це бішбермек, — відказують.
27 жовтня в селі Піківці під Уманню знімали кінний напад татар на село. Це останні осінні кадри. Організатори планують продовжити роботу над стрічкою взимку. Завершальні кадри знімуть у травні. Презентація 40-хвилинного художнього фільму відбудеться в Київському будинку кіно.



Просто Сергій
 
СергійДата: Неділя, 06.06.2010, 08:50 | Сообщение # 3
Користувач
Повідомлень: 1559
Offline
Ольга Бурда
Бі-Бі-Сі, Київ
В той час, коли професійні режисери нарікають на брак коштів, аби знімати українське кіно, режисер-аматор із села Легедзине в Черкаській області Владислав Чабанюк, знявши перший свій фільм в середині 90-х, залишається вірним своєму захопленню й досі...
Історик за фахом, колишній шкільний учитель, а нині - директор історико-культурного заповідника "Трипільська культура" в Тальнівському районі, знімає фільми тим самим методом, яким відтворює житла трипільців на території заповідника, - методом народної толоки.
Люди допомагають, хто чим може. На будівництві разом місять глину та розмальовують фарбами стіни. А в кіно творчості - хтось дасть кінокамеру з найкращим оператором, хтось - костюми, ще хтось допоможе грішми. На перший фільм за участи акторів - односельців Чабанюк витратив гроші, які він з дружиною-вчителькою назбирали на пральну машину.
Нова кінострічка "Казка про Чорного козака" буде дорожча, але це режисера не лякає - після успіху попередніх фільмів у нього побільшало друзів - і не лише в селі, а і в цілій Україні, - які вважають за честь долучитися до тієї справи.
"Казка про Чорного Козака" - це така історія надзвичайна. Це – містична історія", - так визначає жанр фільму автор "Казки про Чорного козака" знаний вигадник та оповідач власних казок Сашко Лірник.
Знімає картину сільський режисер-аматор колишній вчитель історії Владислав Чабанюк. Місце зйомок – село Легедзине на Черкащині, де мешкає Влад і більшість самодіяльних акторів, і де упродовж майже 15 років знято з десяток ігрових постановочних фільмів, а також зо два десятки науково-популярних та документальних стрічок.
Вже за перше своє творіння сільські кіношники здобули гран-прі на всеукраїнському фестивалі любительського кіно. 15-хвилинна стрічка “Вирій” про громадянську війну стала переможцем серед 80 претендентів. Сільські перипетії громадянської війни лягли в основу і ще одного фільму “Ойра”, який також отримав кілька кінонагород на фестивалях і який показували українські телеканали.
Діставшись до козацької могили в степу на Тальнівщині на зйомки чергового фільму, я запитала Владислава Чабанюка, чому він - сільський вчитель історії - в середині нелегких для України 90-х років вирішив робити своє кіно – без грошей та професійних акторів?
"Це - величезне бажання знімати, знімати саме те, що б ти сам хотів бачити, але ти не бачиш його по телевізору. Величезна кількість фільмів є, а ти хочеш ось таке, а його нема. Ну тоді береш камеру і починаєш знімати, а знявши, розумієш, що і це – не таке, бо хтось не так зіграв, ти не так зняв. Це все муки в якійсь мірі. Але кіномистецтво дає можливість відтворити на екрані якісь свої фантазії, якісь вигадані тобою історії. Всі фільми, які ми знімали, – це сюжети, не переписані з книг чи з якихось авторів. Це все свої історії", - пояснює він.
Фільм, який знімають зараз, відрізняється від попередніх тим, що його сценарій – це не власна історія, а екранізація казки Сашка Лірника, який запевняє, що спокійний за своє творіння, бо воно потрапило в надійні руки тепер вже знаного, хоч і недипломованого, режисера.
"Я ні на секунду не сумнівався. Мені Влад подзвонив. Тим більше, я знав, що вони вже знімали кіно – я бачив його фільм "Ойра". Щирість є в нього. Ми з ним сваримося: він – своє, я – своє, але якийсь консенсус знаходимо. Я вже бачу, що не вийде те, що я хотів. Але і в нього не вийде те, що він хотів. Вийде щось середнє. Бог нас веде, зводить дуже хороших людей. Он у нас головний герой Вася – ну просто такий характерний, і кожен кадр такий, як на вагу золота. У нас принцип був такий – від самого початку ми хотіли, аби цей фільм був принципово народний, аби довести, що можна своїми коштами, своїми силами зняти хороший фільм для дітей. І знімеш. І принцип добору акторів був такий, що ми не берем професіоналів. Берем людей із села, якихось там знайомих. Все знімаємо своїм коштом. Люди допомагають – одежу стару знайшли там, клуби історичної реконструкції зброю дали. Хочу, щоб тут зіграли наші музиканти: "Даха-Браха", "Тінь Сонця", може, "Кому вниз", якщо вийде. Письменники будуть. Там є такий епізод: чарівна ніч, двоголове чудовисько, спеціально вигадана для братів Капранових роль. Будуть свині з крилами... домовики".
У перервах між епізодами чоловік, який грає у фільмі головну роль, навчає інших акторів премудростям бойових козацьких мистецтв. Чорного Козака грає керівник Василь Середенко. В Україні його знають як керівника проекту "Козацька чайка "Пресвята Покрова"".
Той чоловік козакує не лише у фільмі, а і в реальному житті: носить справжнього оселедця та вуса, має характерний погляд, відтак для кінозйомок йому не знадобилося змінювати зовнішність. На моє питання "Хто Ви і чим займаєтесь?" віджартовується:
"Козак, козакуємо... Є такий хороший жарт: у вас робота є? Ні, нема. А чому? Війни нема. Якщо серйозно, то пробуємо навчати молодь по-українськи, а не стандартизовано, як є в теперішній державі. Принцип управління зараз є пірамідальний. Ми пробуємо відновити споконвічне українське коло, принцип не рівності, а родового відношення до справи і відповідальності за те, що робиш. Тому що в нашій країні відповідальність, на жаль, ще й не просиналась".
"А мені сказали, що ви – козак-характерник…" - кажу я.
"Не знаю, не знаю. То треба питати в того, хто казав. То всьо люди брешуть", - хитро каже він.
Як він з‘явився в цьому фільмі?
"Сашко Лірник запросив. Ми декілька раз пересікалися на вечорницях і він попросив допомогти у зйомках. Чому? В мене з 90-го року однаковий колір одягу. Я ходжу в чорному строї. І Сашко якось пов’язав мене, чорний стрій, фільм про чорного козака і звів це все в одну компанію".
Головну жіночу роль у Казці про Чорного Козака грає Марина Юрчак. Це – єдина професійна актриса, задіяна у фільмі самодіяльного сільського режисера. Вперше за всю історію Легедзинського кіновиробництва.
Те, що всі ролі, окрім її, у фільмі грають аматори, аж ніяк не зачіпає Маринину професійну гідність, бо вони, за її оцінкою, грають переконливо.
"Мені здається, що головне, - це, коли людина “горить” тим, що робить, і коли це робиться щиро. Це в цьому кіно є. Мені дуже подобається атмосфера, яка тут панує, і те, що ми всі тут збираємося зараз потусуватися, і оці посиденьки у Чабанюка вечорами – це щось неповторне. А крім того, для мене це – досвід, звичайно, оскільки в Україні зараз не так вже багато чого знімається..." - каже вона.
Поки актори нарікають на те, що їм ніде зніматися, режисери скаржаться, що часом важко підібрати потрібний типаж для фільму.
В історії про Чорного козака найважче, як каже автор казки Сашко Лірник, було з добором акторів на ролі татар. Правдиві татари, з якими вже було домовлено, не схотіли грати, прочитавши сценарій та з’ясувавши, що їхні ролі – негативні. Довелося шукати переконливу заміну серед інших етносів.
"Ми на базарі знайшли чоловіка, вірменина. Нарядили його – типовий татарин. А мурзу у нас взагалі американка грала. Ну трапилось так, що немає мурзи, хоча мав приїхати. Я домовився із справжнім, із нащадком Чінгісхана із роду Чінгізідів (аякже!), він мав у нас мурзу грати. Але він відмовився. Послухав сценарій і каже: ти знаєш, там така роль у татар не дуже хороша. І ми мали вже знімати, а нема мурзи, немає татарина. А ми всі ж не дуже схожі... І тут я бачу, заходить типаж! Жінка: Наомі, американка. Вона така стрижена, татуйована, із сережками. Ми їй приклеїли бороду, вуса. Все – готовий Мурза!"
Американська режисерка Наомі Умань кілька років тому приїхала в українське село знімати своє кіно. Каже, хотіла на собі відчути, як воно – бути емігрантом, але стала "жертвою" мистецтва: закохалася в Легедзине та його мешканців, купила хатку і вирішила залишитись тут довіку.
Наймолодшу героїню Казки, яку з мамою Чорний козак врятував від татарів, грає племінниця помічника режисера Марійка Ялова. Того дня, коли знімались епізоди за її участи, в степу було дуже холодно, і вся команда переймалась, аби не застудити дитину. Дитина ж просто героїчно витримала багатогодинні зйомки та ще й журналістські розпитування про життя-буття.
- Скільки тобі років?
- 5 з половиною.
- А звати тебе як?
- Марія.
- А дівчинку, яку ти граєш роль, як звати?
- Явдошка.
- От зараз тебе перевдягатимуть. В тебе буде який одяг?
- Сорочка українська, хустинка рожева, а плахточки бабця моя не знайшла.
Про акторську професію Марійка не мріє, каже, що їй набридло зніматися і не подобається, що в кіно треба плакати, коли не хочеться, і навпаки, сміятися, коли сумно. Вона хоче бути вчителькою малювання. Цієї осени збирається іти в школу, отож бідкається, аби зйомки фільму до кінця літа закінчились. Хоча з іншого боку, схоже, що кіно відпустить її ще не скоро. Марія каже, що працює над сценарієм… нового фільму.
- Я ще придумала такий фільм, що там будуть зніматися мій братик, я, мама і тато.
- І про що цей фільм буде?
- Про Україну. Там будуть показувать, як раніше жила Україна.
- Ну і як же вона жила?
- Вона жила багато... а потім був Радянський Союз. Я згадала, коли мені дідусь розповідав багато років назад. Росія побачила, що Україна така багата й красива, і потім вони все забирали і до Радянського Союзу.
- А ти у своєму фільмі покажеш, як незалежність повернулася до України?
- Так.
- А яку роль буде мама грати?
- Українку. Я також буду грати українку. А тато та мій братик будуть грати двох козаків, які захищатимуть нас із мамою і Україну.



Просто Сергій
 
СергійДата: Неділя, 06.06.2010, 08:54 | Сообщение # 4
Користувач
Повідомлень: 1559
Offline
Я дав три статті, три різних, і три зовсім не схожих на один одних. Цікава історія. Цікава тим що є ще люди які роблять, думають, працюють. Не втрачають гідності. Пишіть.


Просто Сергій
 
ВідвідувачДата: Четвер, 31.01.2013, 15:00 | Сообщение # 5
Гість





Дякую Вам, цікаво. Дивився епізод - гарний буде фільм. Що, його досі не дозняли?
 
Відвідувач-дівчина)Дата: Вівторок, 12.02.2013, 14:33 | Сообщение # 6
Гість





Дуже сподобався треллер! =) Як радісно на душі стало, коли побачила, що суто українське та ПРО українське- не забуто в кіно! Навіть знайомі обличчя з гурту "Роксоланія" ніби як з вами знімались.)
Проте, на мою думку,- надавати таку дууже детальну інформацію про те, що відбувається за кадром- не слід так розгорнуто показувати в масси... як от з "відрубленою головою".) Сподіваюсь що не всі таємниці будуть відкриті і буде не менш цікаво переглянути увесь фільм, як я переглянула треллер! =)
Браво режисеру та всім, хто долучається до створення фільму!!!
 
Форум » Спілкування на вільні теми » Історія та історичні події » Казка про чорного козака
Сторінка 1 з 11
Пошук:
Ділові Дунаївці © 2009-2016