Вівторок, 06.12.2016, 12:12 ··· Адміністрація сайту: ··· Київстар, Viber: +380 67 7569831 ··· Lifecell: +380 63 2909601 ··· E-mail: dun@at.ua
перейти на головну сторінку
Бізнес-каталог Оголошення Новини Коментарі Фото Відео Веб-камери Форум Довідка Реклама
··· Реєстрація ··· ··· Вхід ··· ··· RSS ···
Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS
Сторінка 2 з 2«12
Модератор форуму: Ser_Gabriel 
Форум » Спілкування на вільні теми » Про наші захоплення » Вірш для душі (Хто може то свої, а хто неможе то чужі...)
Вірш для душі
СергійДата: Неділя, 06.02.2011, 11:10 | Сообщение # 21
Користувач
Повідомлень: 1559
Offline
Степан РУДАНСЬКИЙ

ПЕЧЕНІ ЯЙЦЯ

Підсунувся на весіллі
Козак до дівчини,
Давай її підмовляти
Дати табачини.

Але вона "Не дам, — каже, —
Бо казала мати,
Що від того, часом, можна
Животину мати…"

"Не журися, — козак каже, —
Не знатимуть люди:
В мене яйця печенії —
Дитини не буде!.."

"А чи ж правда печенії?"
"Печені, їй-Богу!.."
"А з печених то не буде?"
"Не буде нічого!"

"Е, таке-то що не буде?"
"Та ж спитай хоч тата.
Чи з печених яєць коли
Бувають курчата?"

Бігцем дівка до матері,
Матері питає:
"Чи з печених яєць коли
Курча вилізає?"

"Та ні, доню, — мама каже, —
Або що за диво?"
"Ет, мамухю, не питайте!" —
Та із дому живо.

Дала міцно козакові —
Трісла табачина,
Але ба! через півроку
Росте табачина.

І ото вже і запаски,
Бідна, не зав’яже,
Тогди вона до матері
Та й матері каже:

"Тіштесь, — каже, — тепер, мамо,
Коли одурили!..
Таж печені були яйця,
А що наробили!.."



Просто Сергій
 
СергійДата: Неділя, 06.02.2011, 11:10 | Сообщение # 22
Користувач
Повідомлень: 1559
Offline
Ян Таксюра.

В американців є свобода,
У німців – пиво та бекон,
У французів є висока мода,
В англійців – кращий стадіон.

А українець пересічний
У справі іншій є взірець.
Він має довгий еластичний
Ніде не бачений терпець.

Наприклад, зверху заманеться
Ввести податок на штани —
Терпець вкраїнця не порветься,
Хоч триста літ його тягни.

Або братва введе в оману:
Покличе в банк, а там — бордель.
Вкраїнець свій терпець дістане,
Зітхне — і знову до грабель...

Я чув: начальство задля траншу
Продать хотіло наш терпець.
Не продавайте, я не раджу,
Бо вам усім прийде...
(...несподіваний і дуже
неприємний фінал).



Просто Сергій
 
СергійДата: Неділя, 06.02.2011, 11:10 | Сообщение # 23
Користувач
Повідомлень: 1559
Offline
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тілько я!



Просто Сергій
 
СергійДата: Субота, 12.02.2011, 20:48 | Сообщение # 24
Користувач
Повідомлень: 1559
Offline
Болить душа мені за тебе, Україно.
На волі виплекана в золотих ланах,
Вона жалобить у твою лиху годину,
А серце крає темних буднів жах.
В розрусі підла сірість бенкетує.
Із зміїних нір жадоби виповзла вона.
Усе святе і людяне катує,
Вогнем брехні на палі правду розпина.
Навалою неправд і зливою облуди
Руйнує світлу праведність труда.
Розбрату зерна сіє межи люди,
Мов не боїться божого суда.
А твій народ не згадує Шевченка слово,
У сні химернім безпробудно спить.
По наймах забуває рідну мову, -
Про те слізьми вмивається душа, й болить.
Прокиньтесь, люди! Бийте в дзвони,
Розвійте морок забуття!
Олігархічні йдуть загони,
Скидають вас у небуття.



Просто Сергій
 
buslaДата: Субота, 12.02.2011, 22:45 | Сообщение # 25
Користувач
Повідомлень: 342
Offline
Болить Душа за тебе, Україно !!!
Так що ж болить, тебе моя Вкраїно ???
Чи ті, сірі, бенкетуючі злидні,
Чи то св"яте, що вогнем забера,
Вершіть ви, Правдість Світла,
труда, зерна. Бо Божий Суд не загора !!!
"Каменярі", - згадайте рідну мову !!!
Так будьте Українці, ви спроможні !!!
Гайда, вперед і на Віка !!!

wink


Радянський, самий, що не є ...
 
rinaДата: Субота, 12.02.2011, 23:34 | Сообщение # 26
Користувач
Повідомлень: 364
Offline
Не цепляйтесь за прошлое,
Не живите обидами,
Вспоминайте хорошее
И друзьям не завидуйте.
Все, что небом Вам послано
Принимайте как должное,
Все, что сделано - к лучшему,
Как бы ни было сложно.
На судьбу не ропщите,
Каждый миг будьте счастливы,
И других не судите
За их слабости частые.
За любимых боритесь
Богом данными силами,
На слова не скупитесь,
Будьте нежными с милыми.
Как же просто жить радостно!
Восхищайтесь закатами,
И влюбляйтесь всей страстью
В жизнь свою полосатую...


НЕ ТРОГАЙ МОИ ДОСТОИНСТВА СВОИМИ НЕДОСТАТКАМИ !!!У меня один недостаток-я не умею общаться с мудаками

Відредагував rina - Субота, 12.02.2011, 23:35
 
buslaДата: Неділя, 13.02.2011, 00:06 | Сообщение # 27
Користувач
Повідомлень: 342
Offline
Не цепляясь за прошлое,
Не живя и обидами, ... !!!
Небом нам послано - принимаем, как должное.
На судьбу не робщим, каждый миг нам и так счастлив.
А Других, мы не судим !!!
Нет у нас таких полномочий !!!
Ну, а жизнь, как в тельняшку !!!

+++++++++++++++++++++++++++++++++++

Полосатая, не значит быть красивой !!! wink biggrin


Радянський, самий, що не є ...
 
СергійДата: Середа, 04.01.2012, 11:47 | Сообщение # 28
Користувач
Повідомлень: 1559
Offline
Ось ці проникливо-пронизливі рядки написані Ющенко Катериною Логвинівною ....
Якщо це вас зацікавило передивіться.... Мене теж дуже зацікавило, і знайшов ....

Журба по Українi.
Я знаю, що таке журба по рiднiй, милiй Українi,
Я знаю, як рида душа в далекiм краї, на чужинi.
Я знаю, тяжко зустрiчать пору весняну за горами
Зiтхать i мрiять, як дзюрчать струмки веснянi пiд ногами.
Зима змiшалась з лiтнiм днем, цвiте урюк, дощ не змовкає
I на сирий, слизький дивал, вiтер пилюсточки збиває...
Не чути запахiв квiток i соловейка в темнiм гаю
Не чути гуркiту рiчок, як то бувало в рiднiм краю.
О краю рiдний, щирий мiй, ти, краю вiрний, серцю милий
Нащо ж шукаю я собi другого мiсця для могили?
Нi, не залишила тебе, я тут - душа моя з тобою
I раз вернувшись назавжди вже не розстанусь я з тобою...



Просто Сергій
 
СергійДата: Неділя, 05.02.2012, 08:58 | Сообщение # 29
Користувач
Повідомлень: 1559
Offline
Олег Никоф
Ты помнишь, дружище, вьетнамские кеды?
Коленную выпуклость детских колгот?
Настольный хоккей у блатного соседа?..
А ну-ка, напомни, какой это год?

А помнишь те, вязаные рукавицы,
Да-да, на резинке из старых штанов?
Сестёр разлучённых серьёзные лица
В наивном, как сказка, индийском кино?

Как строили мы во дворах "халабуды",
И не были метры хрущёвок тесны?
Ты помнишь, как пахли пожухлые груды
Листвы подожжённой? А запах весны?

Ты помнишь – мы жвачку жевали неделю,
Обертку её, словно ценность храня?
Ты помнишь «Орленок»? Вот это был велик!!!
Его я на спиннинг потом поменял...

Ты помнишь, "копейка" считалась машиной
Престижного класса, - почти "Мерседес"!
"Битлов" мы писали тогда на бобины...
На деньги не спорили, - на интерес...

На школьном дворе помнишь лихость былую
И первый, с ночевкой в палатках, поход?
И, помнишь, решались мы на поцелуи…
А ну-ка, напомни, какой это год?

Ну что, вспоминаешь? – и то уж немало!
Давай-ка нальем за ушедших ребят...
«Несчастное детство»? – Не прав ты, пожалуй!
Счастливей – не будет уже у тебя!

Знайшов в неті, взяло за душу....



Просто Сергій
 
ВідвідувачДата: Неділя, 05.02.2012, 09:51 | Сообщение # 30
Гість





А таки взяло .... і пробрало аж до мурашок на спині. Зараз по ТБ йде фільм "Восьмидесятие" - теж ностальгія.
 
YetyДата: Неділя, 05.02.2012, 11:12 | Сообщение # 31
Користувач
Повідомлень: 331
Offline
Сніги метуть. У вікнах біле мрево.
Антени ловлять клаптики новин.
На білий вальс запрошую дерева,
на білий вальс вітрів і хуртовин.

Хай буде сніг, і музика, і вечір.
Хай серце серцю сплачує борги.
О, покладіть гілки мені на плечі,
з мого життя пострушуйте сніги!

Я вас люблю за те, що ви дерева.
Що ви прийшли до мене, що ви тут.
Зима стоїть, скляна і перкалева.
Метуть сніги. Сніги метуть, метуть...
© Ліна Костенко збірка "Річка Геракліта"



Відвідайте сайт СЗШ №4 м.Дунаївці - http://fourschool.at.ua/
 
FolmДата: Субота, 16.06.2012, 21:52 | Сообщение # 32
Новачок
Повідомлень: 1
Offline
Люблю читати поезію. Сам ще нічого цікавого писати не вмію ))) Дуже багато гарних віршів можна почитати на сторінках літературного журналу "Дніпро". Думаю що кожен може знайти для себе щось цікаве.
 
СергійДата: Середа, 29.08.2012, 19:54 | Сообщение # 33
Користувач
Повідомлень: 1559
Offline
Знайшов на торенті "Гуртом" ні автора, нікого....
Україна – то не звук і не просто слово,
Україна – серця гук, солов’їна мова,
Україна – то земля, вкрита стиглим житом,
Що так сонячно сія під небесним німбом!
Україна – то сади, їх рясні щедроті,
То настояні меди у духмяних сотах!
Україна – то стіжки мов церковні зводи,
Україна – то стежки наших родоводів!
Україна – то Дніпро повен грай-водою,
Україна – то добро, творене тобою.
Україна – то отця мудрі настанови,
Україна – то серця, сповнені любов’ю!
Україна – то дитя на руках у мами,
То одвічні відкриття брам у світлі храми!
Україна – це і ти, це – і я, і всі ми
Осяванні з висоти Божими очима!



Просто Сергій
 
СергійДата: Субота, 09.03.2013, 17:39 | Сообщение # 34
Користувач
Повідомлень: 1559
Offline
Прошу Вас прочитати цей вірш до останнього слова.... Так це Т. Шевченко написав в 9 жовтня 1843 року, але це він написав про теперішній час... ЧИТАЙ

Тарас ШЕВЧЕНКО
Розрита могила

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,

Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,

Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.

9 октября 1843,



Просто Сергій


Відредагував Сергій - Субота, 09.03.2013, 17:39
 
MVDДата: Субота, 16.11.2013, 23:35 | Сообщение # 35
Користувач
Повідомлень: 760
Offline
Акростих мой.
(сочинила в году 2008 или 2009. Не помню уже точно, но помню, что было лето, я сидела на работе и на спор в одноклассниковой группе за час написала вот такое вот стихотворение)

Двенадцать месяцев назад
Искали две души друг друга.
Фиалок цвет и лунный свет
Терзали мук души сомненья.
О,
Радость!
Диво!
Исцеленье!
Финалом поиска сего
Есть
Нежность,
Искренность,
Любовь,
Томленье.
Рисуя милый сердцу образ,
Ища знакомые черты,
Хотел он воссоздать из пепла
Любимую своей мечты.
О, боги! Как жесток ваш гнев!
Рискнул маэстро, оживил
Мадонну всех своих сомнений.
Ее краса – как упоенье, а мысли – грех,
Телодвиженья увлекают в прекрасный мир соблазна.
И верится с большим трудом, краса сия – исчадье ада.
Лишился разума творец, увидев тонкий стан
Мадонны…
Едва он спасся от греха, от мыслей… словно наважденье…
Теперь пусты глаза творца
А сердце
Ненавистью дышит….


Если я тебе не нравлюсь, ЗАСТРЕЛИСЬ, я не исправлюсь!
 
СергійДата: Вівторок, 19.11.2013, 03:15 | Сообщение # 36
Користувач
Повідомлень: 1559
Offline
Цитата MVD ()
Акростих мой.

Клас... І все кохання, без нього ніякий вірш не вийде...



Просто Сергій
 
DreamДата: Понеділок, 14.04.2014, 11:02 | Сообщение # 37
Чарівна особа
Користувач
Повідомлень: 456
Offline
В нашем доме детям не разрешалось
откусывать от батона по дороге из булочной после школы.
Ходить по дому не в домашней одежде,
одеваться не по погоде,
носить чужое.
Гулять, не сделав уроки,
ночевать у подруги,
ходить в кино, если на этот день есть билеты в театр,
ходить в кино на одно и то же,
читать в постели.
В нашем доме детям не разрешалось
ложиться спать слишком поздно
и вставать слишком поздно, хотя бы и в выходные.
Есть сладкое на ночь,
выпрашивать вишенки из пирожных,
таскать куски со стола, носить орехи в карманах,
валяться, лениться, ссориться, спорить,
опаздывать, не стараться, засыпать не в своей кровати.
и громко плакать.
А так хотелось...

Поэтому в моем доме детям обычно можно
откусывать от батона по дороге из булочной после школы.
Ходить в чем угодно по дому, носить чужое,
гулять, когда захотелось, ночевать у подруги,
ходить в кино и в театр одновременно, ходить в кино на одно и то же, читать в постели (хорошо, что вообще читает),
спать хоть совсем не ложиться, вставать в выходные под вечер,
есть сладкое на ночь, выпрашивать вишенки из пирожных,
таскать куски со стола, носить что угодно в карманах,
валяться, лениться, ссориться, спорить, опаздывать, не стараться, засыпать на диване или у мамы в кровати,
и громко плакать, если так захотелось.

Но вчера моя дочь попросила мышку.
Белую мышку, чтобы жила в коробке.
Белую мышку, чтобы быть её полной хозяйкой,
кормить, поить и никому не давать в обиду.
В нашем доме детям не разрешалось
заводить животных.
Поэтому в моем доме живет собака. И два кота, и совсем небольшая жилплощадь.
И если прибавить еще и мышку, придётся эвакуировать маму.
А время - двенадцать ночи.

И моя потрясенная дочь сидит на кровати в одежде,
в бальном платье и в золотой пелерине,
откусывает от батона, закусывает шоколадкой
и громко плачет.


Нет таких истин, которые не были бы известны. Есть такие, которые мы начинаем замечать, когда созрели для их понимания.
 
maksimushkaДата: Неділя, 06.11.2016, 21:18 | Сообщение # 38
Новачок
Повідомлень: 3
Offline
вміють же люди)
 
starДата: Вівторок, 08.11.2016, 15:57 | Сообщение # 39
Користувач
Повідомлень: 2513
Offline
maksimushka, Это в большей степени не умение,а талант.
 
Форум » Спілкування на вільні теми » Про наші захоплення » Вірш для душі (Хто може то свої, а хто неможе то чужі...)
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:
Ділові Дунаївці © 2009-2016